ПОДРУЖНІЙ ДІАЛОГ

27 березня спільнота Домашньої Церкви Бердичівського району зібралися на чергову Годину Єдності. Темою, цього разу, ми обрали прекрасну практику і одночасно дуже важку до зрозуміння і виконання – ПОДРУЖНІЙ ДІАЛОГ.

Розпочали ми свою зустріч роздумами над хресною дорогою, яка написана на основі листів о. Франциска Бляхніцького. Побачили як о. Франциск з’єднався в своєму терпінні з терпінням Христа, що о. Франциск уклав угоду з Непорочною, віддаючи під опіку цілий Рух Світло-Життя, тобто усіх нас, аж до жертви зі свого життя.

Наш районний модератор, за якого дуже дякуємо Богові, о. Руслан Демчук показав нам, що подружній діалог це не видумка людини, а насамперед справа Бога. Так як Таїнство Священства діє своєю благодаттю, коли священик сповідає, уділяє Таїнств. Так подружній діалог є часом особливої дії благодаті Таїнства Подружжя. Але, як знаємо, зробити діалог дуже непросто, є багато перешкод. Подружній діалог вимагає щирості, великої покори, відваги і витривалості.

Далі своїми практичними успіхами і поразками в практикуванні подружнього діалогу, приїхали до нас поділитися родина Каганович Руслан і Світлана. Великий стаж на лежання до спільноти цієї родини показали нам і укріпили наші сумніви, що не завжди все виходить так, як нам хочеться і відразу, але коли прикладати зусилля, старання, присвячувати час – плоди будуть прекрасні. Дуже часто можна почути: «Ми і так щоденно розмовляємо, про що ще можна говорити на діалозі?» Найголовніше, що ми усвідомили, що під час діалогу подружжя розмовляють серцем, з’єднуються душами в одне ціле. «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх!» (Бут 1, 27) І тільки цим ми подібні один до одного, що створені на образ Божий. А решта чоловік відмінний від жінки: фізично, психічно, емоційно і т.д. Любов – це коли іншій людині добре зі мною, тобто любов – це дія. Коли я не знаю, що добре для мого чоловіка (дружини) то я роблю те, що добре мені, або те, що мені здається йому добре. А це не завжди так є. Діалог – це можливість пізнати, що добре для моєї половинки і так виражати свою любов. Бо можна все життя прожити разом, обговорювати різні життєві питання, а не зрозуміти душі один одного, прожити один біля одного, а не як ОДНЕ ЦІЛЕ. «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2,24)

Саме завдяки діалогові ми можемо «ставати одним тілом», притираючись один до одного, як камінчики, а Господь, який присутній з нами під час діалогу – кропить свяченою водою це притирання, щоб не загорілося полум’я.

Дякуємо Духу Святому за усі натхнення, які Він нам посилає у нашій спільній дорозі до святості.

Олег і Валентина Кулик