Оаза Нового Життя. Замлиння 2015

Оаза Нового Життя – це ковток свіжого повітря у пізнанні Господа
Сучасні метушливі та сірі будні приносять людям так багато втоми, негативу та зневіри… Швидкоплинність життя та щоденні проблеми не дозволяють нам задумуватися над чимось важливішим, кориснішим та потрібнішим… Над тим, що додасть сили та наситить душу… Все менше у нас лишається часу, а, зрештою будемо відвертими, і бажання, аби просто побути сам на сам з собою, поспілкуватися з Господом чи зачерпнути живильної мудрості зі Святого письма. А, можливо, час схаменутися, зупинитися і замислитися над тим куди ми прямуємо? Як живемо та яким має бути наше життя надалі?
Ковтком свіжого повітря для дванадцяти родин з різних куточків України стала Оаза Нового Життя І ступеня, яка відбулася з 7 по 23 серпня 2015 року в «Інтеграційному центрі Замлиння», що у Волинській області.
Під час оази учасники роздумували над 15 таємницями Святого Розарію. Кожен день був чітко спланований та мав свою программу. Найважливішими та найпам’ятнішими моментами оази були: Літургія Світла та Води, Адорація Пресвятих Дарів, Подружня молитва (під час якої ми мали можливість сказати своєму чоловікові/дружині те, про що мовчали раніше, подякувати та ще раз зізнатися в почуттях), Подружній діалог (за свідченням деяких подружь, такої вичерпної потрібної розмови не було в їхній родині ніколи, незважаючи навіть на більше десяти прожитих літ у шлюбі), День спільноти (цей день запам’ятався приїздом єпископа-ординарія Луцької дієцезії РКЦ Віталія Скомаровського; а ще цього дня вечеря у оазі відбувалася біля вогнища, де всі бажаючі мали можливість посмажити сосиски чи сальце, поспівати під гітару чи потанцювати), Хресна дорога (під час якої кожен роздумував та переживав над кожною із стацій), відновлення обітниць Таїнства Хрещення, відновлення Таїнства Шлюбу (цього дня в атмосфері відчувалися особливо ніжні нотки любові, своєрідного трепету та благодаті, адже вкотре даючи обітницю перед Господом, кожне із подружь таким чином дякували Богу за роки спільно прожиті та за ті, що ще доведеться пережити разом)…
Дні перебування в атмосфері спокою, затишку та любові, конференції та розмови з отцем-реколектантом Павлом Гончаруком, гостинність отця Яна, щасливі та натхненні очі дітей, усмішки та слова підтримки у важкі хвилини від нових друзів не залишили байдужими нікого.
Духовним медитаціям сприяло й надзвичайно мальовниче місце в якому знаходиться інтеграційний центр. Тут учасники оази змогли забути про турботи та клопоти, відокремитися від буденної метушні, укріпитися у вірі, духовно збагатитися, поспілкуватися з Богом, задуматися і визначитися із тим, яким має бути життя та стосунки у справжній християнській родині та як упорядкувати своє життя, аби відкрити свої серця для Ісуса, щоб увійшов до них Його світлий і правдивий Образ. Адже всі присутні невпинно прагнули рухатися вперед і зростати у Бозі.
Допомагав нам у цьому отець Павло, який вміє підібрати потрібні слова та аргументи, а теми його лекцій, духовних бесід були не просто актуальними, а без перебільшення, надзвичайно потрібними для кожного.
Думаю, що реколекції є тим потрібним допоміжним засобом, який додасть нам справжньої християнської відваги, сили і допоможе нам повільними, але впевненими маленькими кроками пізнавати Господа, пізнати себе та побачити глибини своїх душ про які ми навіть не здогадуємося.
Аліна КОСТЕНКО