Свідоцтво

О. Франциск Бляхницький в моєму житті
В моєму християнському житті було безліч чудес, про які можна було написати цілу книжку. Як Бог вів і веде мене по життю. Чи свідома моя віра в Бога була, на 100 відсотків – так! Але якою вона поверхневою нераз була, таке як всі, так і я.
Так, є упорядкований церковний календар, є свята, є обов'язковим сповідатися, брати участь в парафії, але через рідню людину, яка хотіла нам показати Рух Світло-Життя, гілку Домашньої Церкви прийшло більше поглиблене життя християнське. Я закохався в це Боже діло слуги Божого о.Франциска Бляхницького, який перевернув моє життя, який наблизив до обличчя Божого, який наново мене з Ним познайомив. Чи мені стало безпечніше життя? Чи комфортніше перебуваючи в цій спільноті? Ні, навпаки почалося моє навернення, шліфування, упокорення як батька, як чоловіка. Я почав більше себе реалізувати в новій християнській родині, яку мені здавалося і так Бог поєднав. Остання подія мабуть мене ще більше поєднала з Богом. Через заступництво о.Франциска, який через терпіння не дозволив мені ще зараз залишити свою люблячу тут на землі родину, дружину і чудових дітей.
В січні цього року я з дітьми поїхав в Карпати покататися на лижах. Однієї ночі в мене стався приступ панкреатиту. Ми поїхали в лікарню, мені зробили укол і біль потрохи зникла. Але через декілька днів почалася збільшуватися мошонка. Я звернувся до одного лікаря, він сказав, що це простата, але коли прояви не зникали, я пішов на обстеження і мене терміново направили в стаціонар на операцію.
Після першої операції, через декілька днів почала підвищуватися температура і лікарі вважаючи, що ще не все очистили, вирішили ще раз оперувати. Після другої операції температура трималася біля 40. Коли ми питали лікарів, чи може це бути пов’язане з панкреатитом? Лікарі заперечили, що від підшлункової до мошонки дуже велика відстань і не може бути нічого спільного. Зробили ренгент, який показав запалення легень. Але коли лікар-пульмонолог проглянула історію хвороби, настояла зробити томографію. Обстеження шокувало, діагноз гострий панкреатит з некрозом. Підшлункова залоза почала сочити гнійну речовину, яка якимсь чудом знайшла дорогу в мошонку.
Мене перевели в обласну лікарню. Хірурги пояснили, що навіть в Америці з їхнім рівнем медицини з таким діагнозом 70% смертності. Чи був страх? Так звісно. І про лікарів я був не найкращої думки, і різні сумніви. Але до певного моменту, до щирого покаяння в лікарні на сповіді, а після неї був готовий мені так здавалося відійти. Я відчув, що Божа благодать ніби повітряна куля навколо мене, огорнула мене. І прийшов спокій, блаженство.
Господь мав свої плани. До мене часто приходили священники з Пресвятими Дарами. Одного разу чоловік, який лежав разом зі мною в палаті, сказав, що дивлячись на вас, на вашу віру, я вирішив, що після повернення теж піду до храму. І розказав, що його мама була старостою в парафії, допомагала багато з побудовою храму, але він не дуже часто ходив, а потім декілька років був в АТО і тепер операції і хвороби.
Інший чоловік, коли мене священик сповідав, сказав, що теж хотів би посповідатися. І вперше посповідався і прийняв Пресвяті Дари. Господь шукає своїх дітей різними шляхами.
Дуже багато людей молилися за мене, священики, єпископи, спільнота ДЦ, навіть люди невіруючі ставали на коліна і молилися за мене. Моя родина почала дев’ятницю за заступництвом о. Франциска Бляхницького про зцілення для мене. Лікарі всіма силами і засобами тримали мене на крапельницях, щоб уникнути оперативного втручання, яке могло привести до смерті. Багато людей радили їхати до Києва в інститут. Лікарі казали, будь ласка, хоч сьогодні даємо вам виписку і їдьте. Ми бачили, що лікарі роблять все можливе, що в їхніх силах. Але температура не зникала. Операцію призначили на 26 лютого. Але вранці температура знизилася і операцію відмінили. 27 лютого температура знову піднялася і прийнято рішення оперувати. Дружина сказала: «Видно о.Франциск хотів бути з тобою на цій операції».
27 лютого річниця смерті о. Франциска. Операція тривала понад півтори години і пройшла успішно. Хірурги прочистили весь гнійний шлях від підшлункової до мошонки. Минуло декілька днів, але температура не знижувалася. Обстеження показало, що з другої сторони поза черевиною набрався гній. 29 лютого і 11 березня знову оперують. Але процес ще не закінчився. Постійні крапельниці, обезболюючі які нічого не допомагали, промивання ран. Кожного разу мене змушували їсти і підніматися. І тільки починаєш їсти і підніматися – знову операція. Встати було найважче, нестепний біль від кожного руху. 16 березня знову оперують і через декілька днів переводять з реанімації в палату. Через декілька днів товстий кишечник прогнив і почав протікати в черевину. 24 березня роблять знову операцію – стому. В цей день народився о. Франциск. Він був зі мною на протязі мого лікування. Я втратив 40 кг ваги. Лікарі не давали мені шансу вижити. Гній, який сочила підшлункова був всюди в нирках, в легенях і по всі черевині. Коли мене переводили знову на Бердичів в лікарню, санітарка запитала, чи я платив лікарю. Коли я сказав, що ні, вона каже – заплати, бо якщо переведуть в Бердичів, ти там здохнеш. Але в Бердичеві Господь поставив чудового лікаря на моїй дорозі, який мав вже переходити в іншу лікарню, але він призначив перев’язки ран не один раз на добу, як раніше, а 3-4. Він постійно консультувався з хірургами, які мене оперували. І я почав по-малу одужувати і набиратися сил.
Я вірю, що це чудо, завдяки якому я живу, випросив для мене о. Франциск Бляхницький. Ще одна операція мене чекає, підключення товстого кишечника, я вірю, що Господь і цього разу покаже свою велич і могутність. Дякую Богові, за дар життя і зцілення. А о. Франциску за допомогу підчас хвороби і в служінні ДЦ.
Кулик Олег (2020)

Хочу надати свідчення, стосовно медичних аспектів, перебігу хвороби Кулика Олега, з огляду на досвід тривалого спостереження стану його здоров’я, в силу тісних стосунків, що нараховують близько 20 років. В анамнезі мав хронічний панкреатит, що в попередні роки двічі давав об’єктивно підтверджені загострення, що потребували протокольної, консервативної терапії, що призначалась безпосередньо мною і, на щастя давала стійкий позитивний ефект.
Розвиток патологічного процесу, стосовно останнього епізоду розпочався в кінці січня (25.01.2020) в часі перебування на відпочинку в Карпатах в м. Яремче. В силу об’єктивних обставин діагноз не був поставлений вчасно і превентивне лікування, що дещо полегшило стан, сприяло атиповому розвитку патології і запізнілій діагностиці реального джерела патологічного процесу і об’єктивної оцінки подальших високої ступені ризиків.
Стаціонарна допомога почала надаватись з 31.01.2020 р в хірургічному відділенні Бердичівської міської лікарні, з приводу гідроцеле лівої половини калитки, де послідовно на фоні консервативної терапії виконано 2 оперативних втручання, ревізії лівої половини калитки. Істинна картина патології, частковим проявом якої було лівобічне гідроцеле була виявлена на КТ ОЧП лише 13.02.2020 р, де було виявлено ознаки деструктивного панкреатиту з некротично-інфільтративними змінами в черевній порожнині і заочеревиному просторі, після чого в важкому стані пацієнт був переведений в хірургічний центр Житомирської обласної клінічної лікарні, де перебував на комплексному лікуванні з 14.02.2020 по 3.04.20202р. Ретроспективний діагноз по завершенню курсу лікування в Житомирській обласній клінічній лікарні: Наслідки перенесеного гострого панкреатиту, ускладненого септичним запаленням, субтотальним панкреанекрозом, гострим гнійним парапанкреатитом, парапанкреатичною флегмоною заочеревиного простору ліворуч та праворуч, лівої половини калитки, некрозом нисхідного відділу товстої кишки, товстокишковою норицею. Зовнішня повна штучно сформована тонко кишкова нориця. Ілеостома. Нориця лівого заочеревиного простору. Вторинна комбінована ентероколонопатія. Хронічний фіброзно-дегенеритивний панкреатит ІІІ ст. з вираженою зовнішньо-секреторною недостатністю ІІІ ст. Метаболічна міокардіоматія, екстрасистолічна аритмія, СН І.
Розвиток патологічного процесу супроводжувався появою чисельних ускладнень, кожне з яких вимагало не тільки інтенсивної медикаментозної терапії, а й найвищого ступеню ризику оперативних втручань, кожне з яких без перебільшення можна віднести до групи «операцій відчаю», смертність при яких з урахуванням загального стану, наявності поліорганої недостатності перебільшує позначку 90% і може наступити як в ході самої операції, так і невдовзі після неї. На протязі місяця таких операцій було виконано 4:
- 27.02 – Лівобічна люмботомія, некрсеквестректомія, розкриття, санація та дренування гнійника заочеревиного простору ліворуч та гнійника сальникової сумки;
- 29.02 – катетеризація v.Jugularis dextra;
- 11.03 – правобічна люмботомія, некрсеквестректомія, розкриття, санація та дренування гнійника заочеревиного простору праворуч. Ревізія заочеревиного простору ліворуч, сальникової сумки;
- 16.03 – лапаратомія, розкриття, санація та дренування сальникової сумки. Ревізія заочеревиного простору праворуч, ліворуч;
- 24.03 – релапаротомія, кінцева ілеостомія, санація п/о ран.
Після виписки з обласної лікарні стаціонарне лікування було продовжене в умовах Бердичівської районної лікарні, а далі в зв’язку з ситуацією пов’язаною з Covid-19, в домашніх умовах, де на початкових етапах зберігався високий ступінь ризику непередбачуваних ускладнень, пов’язаних з функціонуванням нориць і септичних грануляційних ран.
Детально описав адаптовану історію хвороби, бо мав змогу аналізувати перебіг подій і фактів через призму професійної компетенції, бо з 2006 року отримавши сертифікат з клінічної гастроентерології мав нагоду практикувати хворих з даною патологією.
Віддаю належне моїм колегам, які самовіддано і фахово боролися за життя і оздоровлення Олега. При цьому абсолютно впевнений, що одержаний результат без присутності Божої благодаті був би неможливим. Переконаний, що численні молитви за його зцілення, за лікарів і медперсонал були вислухані і спричинилися до отриманих плодів його оздоровлення.
Рахую за необхідне поділитися досвідом власної молитви за Олега, як дуже близької і дорогої для мене людини. На піку розвитку смертельно небезпечних ускладнень моя молитва теж набула характеру «молитви відчаю», почала носити сумбурно - спонтанічний характер і супроводжувалась болісним відчуттям втраченої надії. Тепер розумію, що це результат об’єктивної людської слабкості, недосконалості і браку віри. Але в часі найбільших загроз несподівано від Пречистої Діви Марії прийшла виразна настанова зробити ядром благань до Бога потреби родини Олега, зберегти батька дітям, дружині – чоловіка. Після цього в душі почав відроджуватись мир Господній і упокорення Його волі.
Ця, досвідченна мною, духовна еволюція дає мені право стверджувати про безпідставність сумнівів в переконаннях Олега про співучасть в генезисі Божих благодатей, що спричинили його оздоровлення, Слуги Божого о. Франциска Бляхницького, засновника і духовного провідника Руху Світло-Життя, що уділяє великих зусиль розвитку живого християнства і родинних цінностей, як основи діючої в різних сферах суспільного життя Церкви.
Олегове переконання не може піддаватись аналізу будь-кого з людей, а глибоко заховане в душі і наповнене лише йому зрозумілим відчуттям, доступне лише Богу Отцю Вседержителю.
Євгеній Юрковський (лікар гастроентеролог)